Анатолій Корнеєв
53 роки, сільський голова
«Дорогий Папуся! Сьогодні минає сорок днів з того трагічного ранку, з того жахливого дня, який змінив так кардинально наші життя, з того моменту коли Ти, борючись за справедливість, втратив своє життя... Як Тебе, людину з таким великим серцем, такого люблячого, доброго, щирого могла спіткати така доля?! Ти вірив, що добро завжди переможе, що настануть часи коли наша країна розквітне, коли люди зможуть жити достойно і саме з цим переконанням Ти йшов на Майдан, — написала 31 березня на своїй сторінці у Facebook Дарія Бак, дочка героя Небесної сотні Анатолія Корнєєва. — Ніколи не забудемо, будемо продовжувати твою справу, пам'ятаючи твої настанови! Спочивай з миром, Папуся!»
Вранці 20 лютого столичний Майдан, не очікувано для усіх, перейшов у контрнаступ. Озброєні камінням, дрючками, а більшість просто голіруч, майданівці погнали вгору Інститутською озброєних бійців Беркуту.
Силовики полишили захоплену напередодні центральну площу та монумент Незалежності. Майданівці побігли за ними. У цей момент автоматники і снайпери відкрили по ним вогонь з дахів кількох сусідніх будівель. Кулі свистіли у повітрі і косили самооборонівців щохвилини, та відчайдухи все одно сунули вгору — витягувати з-під вогню побратимів.
На відеозаписах розстрілу мітингувальників того дня Анатолія Корнєєва востаннє видно живим. Він у смарагдовому мотоциклетному шоломі на Містку Закоханих в момент штурму Жовтневого палацу. Згодом його тіло знайшли нагорі вулиці Інститутської, неподалік від станції метро Хрещатик.
Про таких, як Анатолій Корнєєв, кажуть: в цієї людини було все для щастя ― чудова родина — дружина та двоє дітей (син Віталій і донька Дарія), улюблена робота — він був сільським головою у селі Руда на Хмельниччині, багато друзів ледь не по всьому світові...
За плечима у колишнього військового інженера Корнєєва — служба на Далекому Сході та в Німеччині. Потім понад 10 років — робота на хлібокомбінаті, де він пройшов шлях від завідувача складу до заступника директора. Останні чотири роки Герой Небесної Сотні головував у сільраді села Руда. За цей час провів газ у хати, відкрив дитячий садок, почав ремонтувати дороги.
Односільчани кажуть: із вояки Корнєєв перекваліфікувався на знаного землероба, під його руками все росло і родило. Навіть у столицю на Майдан сільський голова возив власними руками вирощені моркву, картоплю, буряки та яблука, і, стверджують побратими, навіть заколов кабана для них.
Коли розпочався Майдан, зі словами: «Як можна ховатися, коли там вбивають дітей», — колишній військовий рушив до столиці захищати Батьківщину, свободу, демократію та дітей.
Колишнього військового, що поклав життя за вільну Україну, поховали 23 лютого — у День захисника Вітчизни.
