Андрій Мовчан

34 роки, освітлювач у театрі ім. Франка

«Все буде добре!!!»  — це останні слова в записнику Андрія Мовчана, які він написав 18 лютого. У цей день Андрій востаннє пішов з дому на роботу у театр ім. Франка, а звідти на Майдан, щоб ніколи більше не повернутися.

Він був на Майдані майже щоденно від самого початку. Член партії Демократичний альянс, він працював в інформаційній службі організації, розташованій в епіцентрі протестів. Не мав зброї і не брав участі у зіткненнях. Його протест був мирним, але це не вберегло йому життя.

«Востаннє я бачила Андрія о п´ятій ранку 20 лютого на вході до Михайлівського собору, де я змінилася з нічного медичного чергування», — розповідає його молодша сестра Ольга. Педіатр за професією, вона теж брала активну участь в акціях протесту, працюючи в медичній службі.

Брат мав звільнитися за кілька годин і також повертатися додому. «За годину я зателефонувала йому. Це була наша остання розмова. Близько дванадцятої мені подзвонив з його телефону друг та повідомив, що Андрія вбили. А його тіло знаходиться на території Михайлівського собору», — говорить Ольга.

Вона не могла повірити, що це правда. «Олю, візьми себе в руки. Я його бачу. Це він», — сказав товариш. «Далі — страшні і нестерпно болючі секунди, хвилини, години, дні для мене і моєї родини, які тепер триватимуть все життя», — скаже вона згодом.

«Звісно, протягом протестів ми хвилювалися один за одного, але ми зробили свій вибір свідомо. Ми не влаштовували істерик, навіть намагалися рідше дзвонити один одному, щоб не відволікати, — згадує вона, додаючи,— Лише в останні дні я попросила його: “Приїдь додому”. Вперше за весь час».

У лікарському свідоцтві про смерть говориться про наскрізне вогнепальне кульове поранення лівого стегна та сідниці з ушкодженням стегнової вени, шок, крововтрати.

Хто стріляв, досі невідомо. Обставини і місце поранення так само нез´ясовані. На Інститутській його не бачили. За останньою, ще неперевіреною інформацією від свідків, схоже, Андрія поранили 20 лютого близько 8-9 години ранку біля готелю Козацький, коли він зупинився і говорив з медиками. Сестра продовжує розшукувати свідків загибелі брата.

Поховали Андрія 23 лютого в рідному селі його мами, Великих Осняках, на Чернігівщині. «За що помер Андрій Мовчан? За що померли його побратими, сестри? А відповідь, мабуть, дуже проста. Ми не раби. Ми не скот. Ми не м´ясо. Нас не можна відстрілювати», — сказав народний артист України Василь Баша під час прощання в театрі.

Після відспівування на Майдані тисячі людей за театральним звичаєм провели його в останній шлях аплодисментами.

Родина Мовчанів переїхала до Києва у 1980 році. Андрій спочатку отримав диплом кухаря, а вже згодом, після служби в армії, спеціальність інженера-електромеханіка. Технічна професія та інтерес до мистецтва згодом привели його в театр імені Івана Франка, де з 2009 року працював електромеханіком, а з 2012 року електроосвітлювачем.

26 лютого на камерній сцені театру Франка грали виставу «MORITURI TE SALUTANT». На честь Андрія.

 Віват, Освітлювач…
Андрію Мовчану
Освітлювачеві театру Франка,
який загинув за волю України.

Погожим днем і в сутінки вечірні
Ти піднімавсь на гору до Франка,
Ти так любив театр і рідний Київ,
Та куля видала до всесвіту квитка.

Ти у театрі був до світла рідним.
Зі сцени морок гнала геть рука.
Ти сяйвом проникав у роль дорідним.

Твій промінь не погас, він нас, гука.
Ми зберемось. Тональність візьме сцена.
«Віват, освітлювач!» - глаголить Мельпомена.

Там, на Господніх зоряних підмостках
Своя вже репетиція трива
І кожна роль в майбутніх відголосках
Без світла оплесків і вражень не зрива.

Погасла рампа. Двері тихо рипнуть.
Ти світло ніс у люди від Франка.
Від пострілу два ангели поникнуть,
Але їх ноша буде не важка.

P. S. І кров’ю моєю народ мій себе побачив
Сергій Коломієць