Владислав Зубенко

22 роки, залізничник

місто Харків

Помер, через вісім днів, від кульових поранень отриманих 20 лютого 2014.

«Завари покрепче чаю,

Отгони дурные сны.

Я боюсь — я понимаю.

Все тревоги не важны», —

колись так написав один з героїв Небесної сотні Владислав Зубенко. 18 лютого Влад готувався до поїздки у Київ. Батько допомагав йому збирати речі. Влад останнього разу поговорив зі своїм дідусем. Він остаточно вирішив їхати до Київа. 19 лютого ввечері Влад зателефонував батькові і сказав, що зарахований до однієї з сотень Самооборони. А вже наступного дня він перестав відповідати на дзвінки, бо опинився в лікарні з тяжкими пораненнями.

Куля 5,45 мм виявилася нещадною до молодого талановитого юнака. У Влада були пошкоджені нирки, печінка, легені, діафрагма, спинний мозок. Лікарі видалили частину печінки та готували Влада до подальшого лікування в Ізраїлі або Німеччині.

Влад боровся за життя вісім днів. Поряд були батько та молодший брат Тихон.

Влад постійно приходив до тями. На мигах показував, що бореться. «Ми навіть обнялися один раз. Попри свій стан, він трохи підвівся, намагаючись обійняти мене», — згадує брат. Тихону й досі важко усвідомити, що Влада більше немає. Найближчу людину, яка була поряд у найважчі часи його життя, утратив і батько.

Розумний, активний та небайдужий — таким Влада знали всі: друзі, родичі, вчителі, однокласники. Він відмінно навчався, писав вірші, брав участь в олімпіадах та конкурсах. З десятого класу очолював шкільне самоврядування, пізніше брав участь як волонтер у програмах з пропагування здорового образу життя, був гравцем спортивної версії гри «Що? Де? Коли?». З червоним дипломом закінчив Харківську залізничну академію.

Справжній лицар, Влад захоплювався історичною реконструкцією, одягнувши лати, брав участь у лицарських турнірах в Україні та за кордоном. Його репортажі про ці події було опубліковано у студентській газеті. Дуже любив читати, часом витрачав на книжки останні гроші.

У непростий для країни час Влад не міг оставатися осторонь. Разом з братом Тихоном він приходив на майдан у Харкові, навіть виступав з промовами, висловлюючи своє палке прагнення справедливості. А потім поїхав до Києва...

Яке яскраве майбутнє чекало б на Владислава Зубенка, якби його не обірвала жорстока куля?..

Допомогти брату Героя Небесної Сотні Тихону Віталійовичу Зубенку можна через картку ПриватБанку: № 5168 7553 6755 9354.