Богдан Ільків
51 рік, машиніст автодрезини
«П’ємо чай, їмо печеньку, сидимо тихенько», — сказав близьким Богдан Ільків уранці 19 лютого, коли ті почали питати, що він робить. «Він любив жартувати, але робив це з серйозним обличчям. Так, що тільки люди, які добре знали Богдана, розуміли, що він сміється», — згадує сестра Героя Небесної Сотні Оксана Ніконова.
20 лютого приблизно о 7:30 йому зателефонувала дружина. Вона чула, як свистять кулі і спитала, що відбувається? Чоловік відповів, що не може говорити. За півгодини, коли дзвонила мама, він уже не відповідав. О 9:30 сам зателефонував дружині і сказав: «Я тяжко поранений, бачу свої кишки і, напевно, не виживу».
Оксана каже, що хлопці, які бачили як поранило Богдана, розповідали, що кров била надзвичайно потужним струменем. Він утратив більше 5 літрів крові протягом першої години і ще майже літр — у шпиталі. Коли його доставили в 17 лікарню, чоловік свідомо назвав прізвище, ім’я та по-батькові, рік народження. І вже за два дні він помер.
Богдан був старшою дитиною у родині. Завжди допомагав молодшій сестрі. Зараз жінка тяжко переживає смерть брата. «Це ніби ти вночі вимкнеш світло в своєму будинку, але знаєш, де що стоїть, за що можна затриматися рукою. Опора є, і ти рухаєшся спокійно, а коли її не стало, рука провалюється, і ти не розумієш, куди йдеш», — з болем розповідає вона.
Каже, що брат був людиною не слова, а діла. Він жив за принципом «Хто, як не я?» Вони разом їздили на Майдан у 2004-му. Обидва добре пам’ятали сильне піднесення та величезне розчарування, яке настало згодом. Однак, коли 11 грудня була спроба розігнати активістів Євромайдану, він, не роздумуючи, поїхав до Києва.
Чоловік відразу записався в Стрийську сотню. Постійно чергував на барикадах, не стояв без діла. Але домашнім казав, що прилаштувався біля козака, який варить куліш, і чекає, коли йому насиплють порцію. В розмовах з близькими частенько хвалив жінок-волонтерок за активність і відданість справі.
Богдан їздив на Майдан тричі, востаннє — 18 лютого. Їхній поїзд затримали в Коростені. Рідні потайки почали радіти, що це надовго. Однак потяг із кількагодинним запізненням усе ж прибув до столиці вранці 19 лютого.
Коли Оксана спитала в брата, чи має той хоча б якийсь захист? Брат віджартовувався, що каска на нього не налазить, і він у трьох кожухах. На запитання: де ночуватиме? Богдан відповів, що швидше за все ніде, бо немає часу. Вони патрулювали всю ніч. О шостій ранку пішли трохи відпочити, але майже відразу їх розбудили: «Атака! Потрібні люди!»… І Богдан пішов назустріч кулям та смерті...
«Як потім з’ясувалося, стріляли патронами дуже великого калібру, 7,62, зі зміщеним центром ваги. У нього усередині було місиво з кісток і тканин. Куприка не було, прямої кишки теж… Я не могла зрозуміти, як він прожив ще два дні», — розповідає сестра.
Вона розповідає, що в реанімації бачила лице зболеної людини. Тому коли лікарі погукали рідних попрощатися з Богданом, жінка боялася відкривати простирадло та побачити те саме обличчя. «Але я побачила, що він усміхався своєю найдобрішою, ніжною усмішкою. Він помирав щасливий. Напевно, їх недарма назвали Небесною Сотнею», — говорить вона.
Допомогти родині Героя Небесної Сотні можна через рахунок в Креді Агріколь Банку. Одержувач Ільків Ольга Володимирівна, ПАТ "Креді Агріколь Банк", ЄВРОПОДУ 2310606168, МФО 300614, особовий рахунок № 26202501287452.
