Ігор Ткачук

39 років, заробітчанин

«Мені  подзвонив  незнайомець. Сказав, що знайшов у загиблого майданівця  телефон  і  вирішив  набрати номер «Кохана», — розповідає дружина героя Небесної сотні Ігоря Ткачука Марія. — На Майдані був друг чоловіка Юрко. Я попросила піти та подивитися, чи дійсно то Ігор. Юра підтвердив: «Він».

До  столиці  на  протести  Ткачук  їздив  неодноразово.  Приховував  свої поїздки від 82­ річної матері, знав, що та не відпустить. У передостанній раз повернувся додому 10 лютого, на день народження молодшого сина.

Марія  Ткачук  згадує,  що  перед  останньою  поїздкою  чоловіка  на  Майдан  довго  вмовляла  його  не  їхати. Та  марно.  Через  те  навіть  не  вийшла проводжати його в дорогу. Хотіла, аби швидше повернувся. Не допомогло.

20  лютого  куля  снайпера  влучила йому в голову.

«Мій  чоловік  був  герой  і  загинув, як герой. Він хотів, щоб діти жили краще. Був дуже справедливою людиною. Мріяв,  щоб  справедливість  була  і  в Україні»,  —  ледь  стримуючи  сльози, каже дружина.

Про Ткачука сусіди говорять тільки як  про  порядного,  доброго,  чуйного сім’янина  та  роботящу  людину,  а  кохана дружина — як про справжнього романтика та авторитет для дітей. Він був милосердним, ділився останнім.

Дуже шанував жінок, завжди допомагав,  не  дозволяв  ображати.  Певно, тому, що сам рано залишився без батька. В 20 років став головою родини та підтримкою для матері та сестри.

Марія та Ігор познайомилися, коли їй  було  п’ятнадцять,  а  йому  —  вісімнадцять.  Спочатку  просто  дружили. Перед  армією  друзі  уклали  парі,  що Марія  надішле  йому  тисячу  листів. Згадує, що доводилося писати по три­ чотири послання в день.

Після повернення з армії вони з Ігорем почали дуже романтичну історію кохання.  Жили  бідно,  але  щасливо. Мали  трьох  діточок:  сімнадцятирічДружина та діти  Ігоря Ткачука ного Євгена, дванадцятирічну Іванну та Дениса, якому в лютому виповнився рік.

Ще  торік  восени  Ігор  Ткачук  дав собі  обіцянку:  побудувати  власноруч просторий  і  затишний  будинок  для своєї великої родини. На гроші, зароб­ лені  у  Польщі,  побудував  стайню  та паркан.  Навесні  планував  розпочати будівництво  хати,  але  куля  снайпера внесла свої трагічні корективи в його плани. Замість нього зараз на будівництві пораються сусіди та старший син Євген.

Марія  згадує,  коли  Ігор  уперше поїхав до Києва, то на Майдані склав обітницю,  що  готовий  пожертвувати життям  заради  України:  «Він  завжди казав, що заради кращого майбутнього готовий віддати життя. Я не вірила. Все питала: «Кому віддавати, навіщо?» Як він сказав, так і сталося».

Ігор дуже любив робити сюрпризи. Коли  Марія  народила  першу  дитину, чоловік  завалив  хату  квітами.  Якщо він їхав кудись, то завжди ховав десь записку, яку дружина потім випадково знаходила. «Після того як він не повернувся  додому,  я  ще  довго  шукала записочку від нього. Шукаю і досі», — ледь стримуючи сльози, каже дружина героя Небесної сотні. 

Підтримати родину Героя Небесної Сотні можна через картку ПриватБанку: № 5168 7572 2976 3935, отримувач Ткачук Марія Іванівна.