Богдан Сольчаник

28 років, викладач Українського католицького університету

Богдан Сольчаник приїхав до Києва автобусом з кількома друзями приблизно о 06:00 20 лютого. І одразу – на Майдан. Ще о 08:30 разом з побратимами передавав шини під консерваторією, а о 09:13 серце Богдана перестало битися. Ворожа куля знайшла його о 09.07 на вул. Інститутській, біля Жовтневого палацу. Сильний духом і тілом, Богдан ще пройшов 28 метрів – і впав. Хронологію подій реконструювали родичі і друзі Богдана, що по крихті збирали свідчення про обставини його загибелі.

За життя Богдан був здоровий, життєрадісний, мав гострий розум, багато робив і ще більше міг зробити для України. Так згадують молодого викладача новітньої історії в Українському католицькому університеті.

Відомий історик Ярослав Грицак добре його знав, тому й переконаний: якби не снайперська куля, іноземним колегам довелось би вчити правильну вимову імені й прізвища Богдана. Герой Небесної Сотні мав усі шанси стати авторитетним науковцем на міжнародному рівні.

Бакалавр історії, магістр соціології та культурології, учасник незліченної кількості наукових конференцій, переможець трьох дослідницьких стипендій, зокрема, гранту для навчання на PhD програмі від Higher Education Support Programm (HESP). Готував до захисту в Варшавському університеті дисертацію «Виборчі практики в малому західноукраїнському місті. 1965–2006 роки». Але не встиг. 

Тепер про Сольчаника нагадуватимуть школа та вулиця у рідному Старому Самборі, які матимуть його ім’я, іменна стипендія в УКУ, пам’ятник на могилі. Бодю похоронили поряд із  могилою воїнів УПА. Тато Боді ще на початку 90-х посадив був тут калину. Не знав, що садить її для сина.

Богдан був активним, відповідальним, завжди усміхненим. Найчастіше його можна було зустріти в бібліотеці, у коханих Карпатах, які підкорював на велосипеді, або на громадських акціях.

Саме громада, її місцева самоорганізація у малих селах і містечках, вважав Сольчаник, має стати рушійною силою для розвитку країни. Відтак, юнак брав участь у громадських рухах ще сидячи за шкільною партою. Навчаючись у 10 класі, Богдан вивів старшокласників на імпровізований мітинг проти затягування оголошення результатів місцевих виборів. І до останньої хвилини він не зрадив своїм принципам. І своїй країні. Мабуть, усі друзі солідарні, що у будь-якій незрозумілій ситуації він завжди брав відповідальність на себе.

Це він восени 2004-го виводив на площі Львова студентів, - щоб боротися з кучмізмом. Але тільки через ненасильницький спротив. Він і не знав, що таке насильство.

Це він влітку 2013-го ініціював у Львові акції солідарності з мешканцями Врадіївки, що повстали проти міліцейського свавілля.

Це він знову – і востаннє – закликав студентів до мирного протесту, коли стало відомо, що асоціацію з ЄС не підпишуть.

У нього були десятки, якщо не сотні друзів, які любили його, поважали і захоплювалися ним. Бо він був розумним, цілеспрямованим, іронічним, упертим і водночас щирим та співчутливим.

У нього залишилися батько Зіновій, мама Оксана та молодший брат Степан. Лишилися пам’ять і його вірші. Про те, що він їх пише, мало хто знав…

РОЗМОВА СТАРОЇ І МОЛОДОЇ ЖІНКИ

Він покине тебе, з часу пристані

Корабель його кудись понесе.

Не побачиш більше очей, не почуєш

крізь сон посвистувань

Там куди він іде, вже ніхто не міряє відстаней.

Час твій з ним порахований.

Зовсім скоро коня буде знову підковано.

Зовсім скоро почуєш, як молот у кузні стукає.

Зовсім скоро якийсь волоцюга

у двері посеред ночі загрюкає.

Але поки він спить

Ти йому підклади під голову подушку,

У чуприну густу, руку йому запусти,

Ти пошкрябай жорстку неголену бороду

І у вухо йому тихенько щось там шепочи…

Віддавайся йому, будь з ним грішною

Будь з ним ніжною, будь з ним доброю

Будь з ним тихою, безборонною

Будь блудницею з ним, будь з ним Мадонною.

Будь коханою, будь спокійною

Будь з ним щирою, будь з ним вільною

Будь слабкою з ним, а без нього –

Будь сильною.

Як побачиш його, готуйся прощатись,

Дай щось там у дорогу від себе. Нитку.

І коли він піде, краще більше його не чекати.

Пам’ять все, що потрібно сховає для тебе. Зроби так.

Богдан Сольчаник. 2008