Артем Мазур

26 років, охоронець

«Артьом, знаєш... Я для того, щоб трохи заспокоїтись, багато гуляю... Сміюсь, навіть якщо не смішно зовсім… Ми усі сумуємо за тобою... 3 квітня вже буде місяць, як тебе немає з нами... Я вечорами плачу, дивлячись на твоє фото… Ми всі збираємось піти на могилу... Знаєш, я ще досі не розумію... Я згадую, як ти вчив мене працювати за комп'ютером... І я згадую, як у дитинстві мене вкусила бджола за палець, і як ти мене жалів», — цей напис на стіні загиблого Героя Небесної Сотні в одній з соцмереж зробила його 20-річна сестра Віра.

Там же про Артема пише і його подруга Олександра Бурменська: «От і минуло 40 днів, друже! Чи думали ми, що ти збиратимеш нас по такому приводу... Правда, тобі «там» добре? Бо нам тут не дуже… без тебе. Отаке воно життя... Одному Богу підвладне. Ми любимо тебе, Артемка, і знаємо, що ти нас «згори» охороняєш... Вічна пам'ять тобі!»

18 лютого, у чорний вівторок, коли мирний наступ Євромайдану на Верховну Раду перетворився на криваве побоїще, чатовий дев’ятої чоти 15 сотні Самооборони Майдану Артем Мазур отримав надзвичайно важкі поранення.

Спочатку в нього влучили осколки гранати. Потім він був по-звірячому побитий. У нього був проламаний череп. Хто саме бив Героя Небесної сотні достеменно невідомо, в той момент нікого знайомого поруч із ним не було.

Волонтери  доставили  Артема  в лі карню  швидкої  допомоги.  Діаг­ноз  —  забій  головного  мозку  та  черепно­мозкова травма. В ході надзвичайно  складної  та  тривалої  операції осколки  гранати  лікарі  витягали  в буквальному  сенсі  з  мозку  Артема. Вони до останнього боролися за його життя.  Але  після  операції  він  увесь час  був  у  комі  в  реанімації  відділу  нейрохірургії.  Прийшов  до  тями лише один раз, але навіть не зміг нічого сказати.

Родичі  хотіли  перевезти  його  літаком  на  лікування  за  кордон,  але не  встигли.  3  березня,  не  приходячи до  тями,  герой  Небесної  сотні  Артем Мазур  помер.  Наступного  дня  з  ним прощався  увесь  Майдан.  Потім  тіло перевезли до Михайлівського Золотоверхого собору, де його і відспівали.

Поховали  Артема  на  батьківщині. 5 березня Хмельницькому технологічному  багатопрофільному  ліцею  №  4, де  вчився  майбутній  герой  Небесної сотні, було присвоєно ім’я Артема Мазура.

Артем народився в Хмельницькому 6 серпня 1987 року. Він втратив батька  майже  одразу  після  народження. Згодом  його  мати  вдруге  вийшла  заміж. Крім Артема, у родині є ще чотири сини і дві дочки. Після закінчення ліцею Артем вступив до училища, де отримав  професію  автослюсаря.  «Це династичне,  з  діда­прадіда»,  —  пояснює брат Артема.

Після  закінчення  пішов  в  армію. Згодом  працював  логістом  та  охоронцем.  На  Євромайдані  перебував два місяці. Зрідка приїжджав додому. Батьки вмовляли його не їхати до Києва, але він не слухав: «Я бачила наміри його, я з ним розмовляла, і не раз… Він був дуже чутливий до несправедливості».

Рідні та друзі до останнього вірили в те, що Артему вдасться перебороти смерть. Але у боротьбі за життя герой Небесної  сотні  програв.  

«Страшно, коли таке трапляється. Ми чомусь до останнього вірили, що він повернеться  до  нас.  Скільки  ночей  просиділи разом  в  наметі,  скільки  переговорено,  скільки  намріяно  разом...  Гарної тобі  Вічності,  Брате.  Стій  на  сторожі України там. Ми будемо тут. Я не знаю, що на тебе чекає — Сварожі Луки чи Рай,  але  ти  назавжди  залишишся  з нами», — написала на своїй сторінці у Facebook тернопільська письменниця Ліля Мусіхіна.

Підтримати багатодітну родину Героя Небесної Сотні можна через картку ПриватБанку: № 5168 7553 3518 9987, отримувач Антон Степанович Тарахтій, брат Артема Мазура.