Андрій Саєнко

51 рік, підприємець

Андрій  Саєнко  востаннє  пішов  з дому 18 лютого. Того дня він учергове вирушив на Майдан і лишився там назавжди.

«Я подзвонив йому десь о 8:00. Він дуже коротко сказав, що не має часу, мусить бігти», — згадує старший брат Андрія  Юрій.  Це  була  їхня  остання розмова. Потім телефон відключився. Юрій  почув  по  радіо,  що  на  Майдані стріляють з автоматичної зброї, і почав набирати брата ще і ще.

Мобільний  озвався  десь  о  пів  на дванадцяту.  «Андрій!»  —  скрикнув Юрій.  «Ні,  це  не  Андрій,  це  волонтер, — відповів незнайомий голос. — Андрій мертвий».

Волонтер передав телефон лікареві, який намагався врятувати Андрія. Той сказав, що куля влучила в ділянку лопатки і прострелила легені, тому спроби реанімації виявилися марними.

«Він  був  на  першій  барикаді  біля містка  через  Інститутську.  Там  йому робили штучне дихання», — розповідає Юрій.

У Андрія була армійська каска, яку він приніс з дому. «Я випустив з уваги… Треба було ще хороший бронежилет… Якби я тоді з ним поїхав… А так уже нічого не можу змінити», — голос Юрія  стає  глухим  від  сліз,  які  він  не може стримати.

Брати,  які  разом  брали  участь  у Помаранчевій  революції,  цього  разу поїхали  на  Майдан  1  грудня,  після побиття  студентів.  «Навіть  за  Кучми такого не було! А тут міліція, Беркут побили  студентів  нізащо»,  —  обурюється Юрій.

Спочатку вони їздили на акції протесту  по  черзі.  Під  час  перших  серйозних  зіткнень  з  міліцією,  що спричинили  перші  жертви,  Андрій  був  на Грушевського.  Якийсь  хлопець  залишив йому свій щит.

Після цих подій старший брат вирішив припинити свою участь у мітингах. «У мене була більш пацифістська позиція.  Протестуючі  теж  билися. А били вони кого? Ту ж міліцію, Беркут  —  таких  самих  наших  громадян. Я  вважав,  що  протест  повинен  бути мирним», — пояснює Юрій.

Андрій мав іншу думку: якщо влада ігнорує мирні акції, треба переходити до більш рішучих дій. Він почав ночувати на Майдані, вступив до Самооборони. «Коли ми забирали його з Майдану, там було двоє його друзів, вони сказали,  що  він  добре  захищав  барикади», — говорить Юрій. Як і рідні багатьох  інших  загиблих,  сім’я  Саєнків шукає свідків, яким відомі обставини загибелі Андрія.

Андрій  Саєнко  працював  токарем, слюсарем,  потім  електриком,  але зрештою  став  приватним  підприємцем,  орендував  торгову  точку  на  Вечірньому ринку в Фастові.

Старший  син  Андрія,  25­-річний Олексій,  який  теж  вступив  до  Самооборони,  в  одному  зі  своїх  інтерв’ю після  смерті  батька  розповідав,  що в  їхньому  роду  був  кошовий  отаман Війська  Запорозького  Кость  Гордієнко. «Батько боровся за Україну як європейську,  передову  державу,  вільну від  російського  впливу»,  —  розповідає Олексій.

«Так вийшло, що він за усіх нас загинув», — додає Юрій. Молодший  син  Андрія  Саєнка, 17-­літній  Назар,  дуже  важко  переживає смерть батька.