Іван Городнюк
29 років, підприємець
У розпал протистояння на Грушевського самооборонівець Іван Городнюк стояв у перших лавах перед барикадами з палаючих покришок. Він приїхав до Києва на самому початку Євромайдану. Одразу вступив до Волинської сотні і був активним її бійцем.
17 лютого на Грушевського Городнюка жорстоко побив Беркут. А 18-го, у страшенний мороз, силовики застосували проти мітингувальників водомет — чи то для гасіння запалених шин, чи то щоб розігнати активістів. Побитому напередодні хлопцеві з Березного знову не пощастило: на лютневому морозі він потрапив під льодяний душ, що влаштував Беркут. А на додачу до того — жахливо проморозив ноги.
У важкому стані, хворий і побитий, 19 лютого Іван приїхав додому у Березне — геть виснаженим та знесиленим, згадує його брат Вадим. Городнюка здолала жорстока пневмонія, він навіть не встиг розпочати лікування. Вже 20 лютого вночі хлопця не стало — не витримало серце.
Іван Городнюк помер на руках у матері і брата.
«Іван був не просто патріотом — він був націоналістом у найкращому сенсі цього слова», — розказує про Героя Небесної сотні його знайома Лана Клячківська.
Городнюк захоплювався історією УПА, розказує дівчина, віддавна був у лавах Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять». Разом із товаришами вишукував та опікувався перепохованням загиблих у минулому столітті та похованих у лісах воїнів УПА.
Ще одним його хобі були історичні реконструкції. На численних фотографіях хлопця, викладених у соцмережі ВКонтакті, Іван часто позує перед камерою у військовий формі. Причому нерідко в одязі «ідеологічного супротивника» — червоногвардійця.
У ріднім краї Городнюка знали всі — він завжди і в усьому був активним, зацікавленим і безвідмовним, коли заходила мова про допомогу чи необхідність долучитися до спільної справи. Національні конгреси, табори, вишколи, мистецькі акції, членство у виборчих комісіях — таким було його життя.
Громадська активність поглинала левову частку Іванового часу. Проте він відшукував можливість приділяти його ще одній улюбленій справі — танцям. Городнюк вправно танцював хіп-хоп. Вів гуртки у місцевих школах і навіть очолював студію сучасних танців у районному будинку культури.
А ще усі як один друзі Івана згадують, як смачно він куховарив під час вишколів та таборів. «То завжди були смаколики», — згадує Лана.
