Олександр Храпаченко
26 років, театральний режисер
20 лютого зранку, коли бої начебто вщухли, Герой Небесної Сотні Олександр Храпаченко заліг з товаришами на першій барикаді на Інститутській. Хтось кинув коктейль Молотова, Сашко підняв голову подивитись. Саме в цей момент снайперська куля пройшла через його ключицю та легені і потрапила просто в печінку. Смерть настала миттєво.
Йому було 26-ть. Народився та проживав у Рівному. Там закінчив школу й університет. Однокласники його пам’ятають як активного учасника всіх шкільних заходів, президента учнівського самоврядування, зірку КВК та молодіжних вистав. Його команда часто виборювала призові місця в області.
Акторський талант і режисерські здібності в Олександра Храпченка проявилися ще з дитинства. Тож, цілком передбачувано, що свій майбутній фах він пов’язав із театром. Після закінчення школи вступив в Рівненський державний гуманітарний університет на кафедру театральної режисури. За спеціальністю — режисер драматичного театру.
«Театр та сцена надихали Сашка. У нього завжди було безліч цікавих ідей та рішень. Олександр був талановитим режисером і актором», — розповідає дівчина Сашка Катерина Самчук. Щоправда, за своє життя він встиг знятися тільки в одному фільмі з промовистою назвою «Воскресіння».
На одному з відео він у подертих джинсах і бандамі розповідає журналістам розважальної програми про паркур і гори. Це ще одне його захоплення. Він надзвичайно полюбляв походи, скелі, мандрівки. «Сашко побував на всіх вершинах українських гір. На деяких навіть декілька разів. Альпініст — було його друге ім’я! Він навіть поєднав свою любов до альпінізму з роботою: на висотах утеплював будинки, фарбував фасади. Саша ніколи не боявся висоти, завжди прагнув до неї!» — розповідає його дівчина.
Олександр часто казав: «Хочеш побачити справжність людини? Візьми її з собою в похід на 3 дні!» Можливо, тому в Сашка були тільки справжні друзі – ті, з якими він ходив на вершини українських гір, в походи, долав сотні кілометри літом і в морози.
Зараз сторінка Вконтакті пам’яті Сашка просто засипана спогадами його друзів і віршами про нього. Згадують його цілковитий позитив і сонячність, енергію і безжурність попри всякі негаразди.
«Він не сидів на місці, завжди був у гущі подій — серед людей», — згадує товариш Сашка Андрій Власик. Він і на Майдані був у самій гущі, ще з листопада… Відразу записався до 35-ї сотні Самооборони Майдану Волинська Січ. «Сашко впроваджував для своєї сотні нові ідеї і стратегії боротьби. Непохитно вірив в те, що все зміниться, в те, що вони все змінять!», – розповідають його друзі.
Катерина каже, що ніколи не забуде останній дзвінок Сашка. «Він мені подзвонив і сказав, що якщо з ним щось трапиться, то щоб я сильно не плакала, — розповідає вона. — Він також хотів, щоб я знала, що він мене дуже сильно любить. Тоді я запитала, до чого він це? Не усвідомлювала всієї картини жаху. А тепер розумію, що він знав, як там, і знав, на що йде».
Героя Небесної сотні Олександра Храпаченка відспівували у Рівненському драмтеатрі, де він працював. Попрощатись із героєм вийшло десятки тисяч жителів міста. Рівне не пам’ятало такої кількості людей на своїх вулицях.
Батьки і брат Сашка відмовились від зібраних коштів і передали їх на Майдан.
