Ігор Пехенько
43 роки, будівельник
Востаннє Надія Степанівна, мати Ігоря Пехенька, говорила з ним по телефону 18 лютого. «Він подзвонив мені. Сказав, що в друзів. Хоча сам був на Майдані. Просив не нервуватися. 19 лютого я дзвонила, він не відповідав. 20го теж. Я місця собі не знаходила. Дзвонила знайомим, ніхто нічого не знав. Тільки 22 лютого мені зателефонували друзі Ігоря і сказали, що упізнали його тіло в морзі на Оранжерейній», — згадує ті страшні години мати героя Небесної сотні.
«У нього тричі стріляли: у руку, груди і живіт. Він був синій, коли ми його ховали. Тоді ж знайшли дірку під лівим вухом. То був контрольний постріл. Але його не зафіксували в лікарській експертизі. Прикривали міліцію. Написали, що він отримав три поранення», — говорить Надія Степанівна. Жінка дивується жорстокості, з якою добивали сина, стріляючи в голову. «Я скам’яніла, не могла плакати від такої жорстокості», — каже вона.
Ігор Пехенько підтримував європротести з перших днів. 29 листопада Ігор подзвонив мамі і сказав, що хоче піти подивитися, що відбувається на Майдані. Надія Степанівна просила його бути обережним. Син не ночував удома, тому жінка страшенно хвилювалася. Ігор приїхав уже 30 листопада, сильно побитий. Мав великі синці на руках, під лівим оком і на грудях. Проти Ігоря тоді порушили кримінальну справу. Згодом її закрили.
Ігор любив Шевченка, Пушкіна, Лермонтова, російську класику. У дитинстві разом із мамою часто ходив у театри, тому обожнював оперу, балет і класичну музику. Закінчив музичну школу по класу баяна і гітари, іноді грав на гітарі.
Серед його захоплень була й археологія. Він кілька років їздив в експедиції разом з науковцями Інституту археології Національної академії наук України. Працював під Бахчисараєм у Криму. Досліджував життя скіфів на розкопках у Херсонській області. Хотів здобути освіту археолога, але рано втратив батька, а мама не змогла його вивчити самотужки.
Ігор два роки відслужив в армії на Уралі. Потім працював у київському цирку та зоопарку. «Він дуже любив коней. А ще обожнював плавати і кататися на ковзанах», — розповідає мама.
Ігор був єдиною дитиною Надії Степанівни. Вона дуже важко переживає його смерть та свою самотність. «Коли він був живий, то приходив додому раніше, ніж я. Я і зараз, коли вертаюся, дивлюсь, чи горить світло. Може, дитина моя вдома», — ледь стримуючи сльози, говорить вона.
Допомогти матері Героя Небесної Сотні Надії Степанівні Пехенько можна через ПриватБанк: гривневий рахунок 5168 7420 6644 6844, валютний рахунок 5168 7420 6966 5192.
