Георгій Арутюнян
50 років, різноробочий
20 лютого снайперська куля наздогнала Георгія Арутюняна на Інститутській, біля верхньої барикади. «Патріот і сміливець, вірменин за національністю з грузинським паспортом і українським серцем», — так про героя Небесної сотні Георгія Арутюняна згадує його донька Аня.
Зі словами: «Як це так, молоді будуть гинути, відстоюючи свою свободу та право на гідне майбутнє, а я вдома буду сидіти. Я життя вже прожив, а вони ще навіть пороху не нюхали…», — Георгій Арутюнян поїхав на Майдан з перших днів протистояння.
«Кожен, хто приходив у сотню, діставав прізвисько», — згадує сотник Олександр Чорний. Над тим, як зватимуть Георгія, довго голову не ламали. Кавказ прилипло до нього з перших хвилин. «Такий же незламний і героїчний. Так і пішлопоїхало: для рідні — Георгій, для побратимів — Кавказ», — згадує Чорний.
У мирний час він не цурався важкої роботи та ніколи не нарікав на життя. Працював і на Водоканалі, і на будівництві. Коли останнього разу їхав до Києва, навіть рідним не сказав.
Про його смерть близькі дізналися зі стрічки новин на одному з телеканалів. Одразу ж кинулися переглядати фото в Інтернеті. Знайшли. Впізнали. Знайомі руки зпід ковдри біля Михайлівського Золотоверхого со бору…
Колона з автомобілів, яка везла тіло героя Небесної сотні до Рівного, розтяглася більш ніж на п’ять кілометрів. Люди виходили з домівок із запаленими свічками посеред ночі, щоб провести похоронний кортеж.
Його та ще двох героїв Небесної сотні з Рівненщини поховали 23 лютого. Три труни несли на руках посеред коридору з сотень українців, які прийшли віддати шану своїм героям.
Він не боявся смерті, він боявся тільки одного: кинути дітей напризволяще. Після його смерті сиротою залишилась маленька дочка Арутюняна, чотирирічна Ашхен. Дружина героя Небесної сотні померла два роки тому. Опіку над малою взяла старша сестра Анна.
Допомогти родині Героя Небесної Сотні можна через картку ПриватБанку: № 5168 7572 2505 0311, отримувач Адамчук Анна Володимирівна.
