Юрій Вербицький

50 років, сейсмолог, кандидат наук

«Причина смерті — львів’янин», — листівки з таким написом і портретом Юрія Вербицького — закатованого до смерті  кандидата  наук,  сейсмолога, альпініста і учасника Євромайдану — висіли у Львові в дні похорону.

Тіло  50­річного  героя  Небесної сотні  знайшли  біля  лісопосадки  Бориспільського  району  22  січня.  Двома днями раніше чоловіка з травмою очей викрали невідомі з Олександрівської  лікарні  Києва  разом  з  громадським  активістом  Ігорем  Луценком. Згодом Ігор розповів, що їх обох жорстоко катували, але найбільше дісталося  саме  Юрію,  бо  він  «львів’янин, бандерівець».

Юрій був аполітичною людиною, але  він  дуже  боляче  сприймав  несправедливість. «Коли я йому казав: «Юрку, та посидь трохи дома, ти вже тиждень  побув  на  Майдані»,  то  у відповідь  чув,  що  так  кажуть  лише диванні  революціонери»,  —  згадує рідний  брат  Юрія  Сергій  Вербицький.

Друзі  кажуть:  Юрко  і  радикалізм  —  несумісні.  Його  улюблена футболка з написом: «Альпінізм проти  злоби  і  ненависті».  «Він  людина дуже делікатна. Ходив на Майдан не на передовій стояти чи з кимось битися, а щоб кількісно підтримати. Також намагався налагодити контакт з опонентами через спілкування, вірив у силу слова. Отак ми ходили з одного кінця Майдану до іншого. Слідкували, щоб не було провокацій. Юрко умів вчасно втрутитися і спокійно та аргументовано все пояснити», — згадує  київський  друг  Вербицького  Роман Миханів.

Найважча  місія  упізнати  тіло  випала  братові  Юрія,  Сергієві.  Це  він першим  з  рідних  і  близьких  побачив тіло  Юрія  Вербицького  в  київському моргу. «Його везли вбивати, бо інакше залишили б з Ігорем Луценком. Його кинули  серед  лісу,  знаючи,  що  він  не виживе.  Бо  вижити  в  такий  мороз фактично нереально, тим паче з перебитими ногами. Він ліз, скільки міг, на тій дорозі і помер. Я бачив тіло: ноги перебиті битою, кістки нагорі. Спина вся синя, руки — сині, лице розбите, ребра з правого боку поламані і випирали зі шкіри», — описує жах, побачений у морзі, Сергій Вербицький.

Юрко був витривалою і загартованою  людиною,  мав  неодноразові  зимові вилазки в гори. «Альпінізм — це постійне  долання  перешкод,  постійний рух  угору.  Тут  ти  постійно  ризикуєш. Тут тебе вчать долати свій внутрішній  страх»,  —  каже  найкращий львівський  друг  Вербицького  Роман Голов’як.  Пригадує,  що  п’ятьма  роками раніше той ледь не загинув, зірвавшись зі скелі.

«Гори  загартовують  дух.  Юра  був надзвичайно духовно сильною людиною.  Впевнений,  ці  страшні  побої  не зламали його дух, він боровся за життя до останнього», — додає Голов’як.